Історія школи
Шануй завжди сліди минулого
Латинський вислів
Найдавнішою документальною згадкою щодо заснування освітнього закладу у нашому краї є рішення Варшавської Едукаційної Комісії від 15.01.1778 р. про відкриття школи при Білилівському костьолі, який був побудований на кошти княгині Марії Радзівіл, власниці маєтка.
Згодом у 1848 році при Георгіївській церкві було відкрито церковно-приходське училище - одне з найкращих в губернії і найперших в районі. За свідченням історика П. Похилевича, у 1864 році у ньому навчалось 60 хлопчиків і 30 дівчаток.
Також відомо, що в Білилівці діяло вище початкове училище. У Житомирському архіві збереглися документальні свідчення 1912 року (фонд 707, 0-229) про те, що директор цього навчального закладу запитує попечителя Київського округу дозволу на сумісне навчання дітей «обоего пола».
Хоча в Білилівці було вище початкове училище, але освічених людей було дуже мало. Так, за даними статистики за 1925р., населення села становило 4472чол., з них зовсім неписьменних було 2023чол., малописьменних – 2408, з середньою освітою – 35 і з вищою – 6.
У 1924-1925 навчальному році в селі вже працювала українська семирічна школа, в якій навчалось 511 учнів. Семирічна школа ділилась на два періоди: початкових класів (I-ІV) і вищих класів (V- VII). Після IV класу учні складали екзамени і одержували свідоцтво про закінчення початкової школи. Хто ж продовжував навчання в V класі, восени здавав складний вступний іспит. Тому п’ятий клас був лише один і у ньому навчались діти з навколишніх сіл - Дерганівки, Кордонівки, Немиринець.
Для дітей єврейського містечка (воно знаходилось в центрі села) було відкрито національну школу. Заняття в школах проводились в дві зміни. Освітлювались класи лише гасовою лампою, не було підручників, зошитів та іншого навчального приладдя. Але потяг до навчання був нестримний. Майже всі учні VI-VII класів були культармійцями і ходили по хатах вчити дорослих людей грамоти. Кожний культармієць навчав від 2 до 5 осіб.
З 1929р. в селі відкриваються вечірні школи для дорослих.
В середині 20-х років селяни почали віддавати своїх дітей до школи у ранньому віці. За архівними даними з 511 учнів 65% становили діти 6-9 років і 35% - діти віком від 10 до 17 років.
В ті роки найважче було вчителям. Так званий комплексний метод навчання ускладнював роботу вчителя, до того ж, актуальною проблемою була відсутність підручників.
В післявоєнний період всі жителі села самовіддано підтримували школу. Так змогли успішно ф
ункціонувати початкова, восьмирічна і середня школи. Створювались всі умови для навчання учнів.
Завдяки праці жителів села, голови колгоспу Осадчука В.В., директора школи Качурівського В. У. у 1982 р. до ладу стало нове типове приміщення на 642 учні.
І сьогодні, втілюючи засади сучасної педагогіки та використовуючи попередні надбання, наша школа з 1 жовтня 2007 р. набула статусу гімназії. Успіхів і творчої діяльності тобі, Білилівська гімназіє!
